Это описание. Нажмите, чтобы отредактировать
Дорогі діти !
Продовжуємо готуватися до ЗНО .
До вашої уваги сайти , презентації, відео !
Доброго дня , діти !
Сьогодні 30 березня, продовжуємо вивчати пам"ятки архітектури та образотворчого мистецтва .
Переходимо на сайт
та знаходимо памятки під номерами 44 - 49
44. Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги “Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного”. 1622
45. Портрет Криштофа Збаразького .
Князь Криштоф Збаразький був відомим дипломатом, обіймав посаду краківського каштеляна. У 1609 році він брав участь у поході проти Москви, а в 1620—1621 роках брав участь у Хотинській війні. У 1612 році на його замовлення відомий Італійський архітектор Вінченцо Скамоиці створив проект замку у Збаражі. У 1623 році уклав як польський посол мир із Туреччиною на таких вигідних умовах, що польський сейм висловив йому в 1624 році публічну подяку.
Портрет Криштофа Збаразького був створений після 1622 року. Прекрасний живопис та декоративні якості портрета перетворюють його в дорогу коштовність. Урочистості портрету надають: одяг із парчевої тканини, на столі східний килим, шапка з аграфом, шабля.
46.Ікона «Покров Богородиці» (з портретом гетьмана Богдана Хмельницького). Перша половина XVIII ст
В українських іконах XVIII ст., присвячених цьому сюжету (Свято Покрови ), зображалася невелика постать Богородиці, яка найчастіше стояла на легкій хмарці, обабіч неї розміщуються групи праведників. Легка постать немов злетіла і зупинилася над іконостасом, царською брамою. У руках у Богородиці — омофор (довга широка тканина з хрестом, яку носять єпископи під час богослужіння, він знаменує собою благодать Божу і турботу про будь-яку людину, яка заблукала чи відступила від церкви), який вона простерла над людьми, що стоять у храмі.
47.Портрет Богдана Хмельницького В. Гондіуса.
Середина XVII ст. - робота фламандського картографа, гравера та художника. Окрім портрета Богдана Хмельницького вигравірував карту Полісся, складену богословом Данилом Цвіккером, плани соляних копалень в Величці, прикрашені безліччю побутових сцен. Гондіус вигравірував карту України на восьми аркушах, автором якої був королівський картограф і фортифікатор Ґійом Боплан. Боплан домовився про цю роботу з Гондіусом на зворотному шляху з України додому в кінці березня 1647 року. Генеральна карта України була видана в 1648 році.
48. Іллінська церква — православний храм у селі Суботів Чигиринського району Черкаської області збудована у 1653 році за наказом гетьмана Богдана Хмельницького як родова церква-усипальниця.
49. Тро́їцько-Іллі́нський монасти́р УПЦ — чоловічий православний монастир у Чернігові, у мальовничій околиці на Болдиних Горах, заснований близько 1069 року Антонієм Печерським.
Переписати в зошити основні характеристики пам"яток. Вивчити їх на пам"ять. .
Доброго дня діти ! Сьогодні 6 квітня . Сьогодні ми будемо вивчати памятки архітектури та образотворчого мистецтва під номерами 50-55.
50.Покровський собор у Харкові
Кам'яна будівля Покровського собору була побудована козаками за межами тодішніх кордонів фортеці, поблизу її північної стіни, в 1689-му замість дерев'яної Покровської церкви (відомої ще з 1659 року). У тому ж 1689 у храм освячений митрополитом Авраамом.
Вигляд через Купецький міст і Купецький узвіз на Покровський собор (ліворуч).
900-ті . У 1726 у з ініціативи єпископа Білгородського Єпіфанія Тихорського і генерал-губернатора Слобідської України князя Михайла Голіцина був заснований Свято-Покровський чоловічий училищний монастир з харківським колегіумом першим вищим навчальним закладом на Лівобережжі. Покровська церква при цьому з 1729 а стала монастирською і коллегіумською. Храм відремонтували, прикрасили і забезпечили церковним начинням.
У 1732-му на дзвіниці встановили дзвін вагою 1,6 тонни.
У 1799–1846 Покровський собор був кафедральним собором Харкова.
Протягом XIX і початку XX століття в церкві велися роботи з його прикрашання ремонту та благоустрою.
У 1920-ті собор був закритий і незабаром став руйнуватися.
У 1950-х була зроблена спроба його косметичного ремонту, а в наступне десятиліття було розроблено проект реставрації храму в первинному вигляді — з галереєю між церквою і дзвіницею. Була розібрана трапезна між церквою і дзвіницею, а також переходу до Архієрейського дому і Озерянської церкви, проте після цього реконструкція призупинилася, і собор простояв у лісах до перебудови.
У 1992 році храм разом з архітектурним комплексом Свято-Покровського монастиря передали Українській православній церкві Московського патріархату.
Покровський собор разом з Благовіщенським та Успенським собором складають легендарний золотий трикутник соборів.
51. Оборонна синагога в Жовкві. 1692-1698
Нову синагогу починають будувати відразу в 1692 році, під керівництвом королівського «муратора» (архітектора) Петра Бебера. Будівництво було завершено в 1698 або в 1700 році. В кінці XVII століття синагога мала такий вишуканий вигляд, що католицьке духівництво заборонило її білити, аби не затьмарити жовківських костелів. Відтоді божниця зазнавала лише часткових ремонтів.
У XVIII столітті до синагоги добудували західну частину і контрфорси. Після пожежі 1833 року частково пошкоджена синагога була відновлена.
У 1908 році нефахово перемалювали інтер'єр, без згоди консерватора було знищено рештки поліхромії.
У 1935 році будівлю відремонтували, але й цього разу нефахово. Ціла споруда реставрувалася в 1938 році.
За німецької окупації в червні 1941 року синагогу було підірвано, внаслідок чого зруйнувалися перекриття та інтер'єр.
У 1955—1956 роках її було частково відновлено. До початку 1990-х років примішення використовувалося як склад.
У 2000 році почалася реставрація споруди. Але після крадіжок і відмивання коштів реставрацію зупинено. Станом на 2013 рік будівля в аварійному стані. Реставраційні роботи не проводяться.
52. Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ». 1706. І. Мигура
Мігура (Мигура) Іван Детесович (у чернецтві — Іларіон. роки життя невідомі) — визначний український гравер кінця XVII — початку XVIII ст. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Був архідияконом Києво-Печерської лаври, у 1709—1712 рр. ігуменом Миколаївського Крупицько-Батуринського монастиря (біля с. Осіч на Чернігівщині, за 7 км від Батурина).
Іларіон Мигура (по-світському Іван) — архідиякон Києво-Печерської лаври, а пізніше ігумен монастиря в Батурині.
53. Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський. Й.Кондзелевич
Богородчанський іконостас – унікальна пам'ятка українського іконопису доби пізнього Ренесансу, або маньєризму та раннього бароко. Іконостас створений в 1698–1705 рр. іконописцем-ієромонахом Білостоцького монастиря на Волині Йовом Кондзелевичем та майстрами його кола для церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Великий Скит у Маняві.
Іконостас із монастиря Великий Скит в Маняві є класичного компонування та композиції для українського іконостасу XVII ст., а саме складається із п'яти рядів, або ярусів вміщених у прямолінійні горизонтальні тябла: цокольний ряд, або предела, намісний ряд, празниковий, апостольський та пророчий ряди і завершення.
Дві великі ікони «Успіння Богородиці» та «Вознесіння Христове», розташовані по краях іконостасу, що є фактично окремими вівтарями, завершуються невеликими іконами восьмикутної форми «Коронування Богородиці» та «Старозаповітною Трійцею». Саме на іконі «Вознесіння Христове» присутній авторський підпис Йова Кондзелевича та дата.
54. Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві. 1696-1701
Видубицький монастир — стародавній монастир у Києві, пам’ятка архітектури національного значення. Заснований у другій половині XI ст. князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого, поблизу його заміської резиденції — Красного двору. Уперше згадується в «Повісті минулих літ» під 1070 р. Спочатку називався за іменем засновника — Всеволожим, згодом — за місцевістю — Видубицьким.
Ансамбль монастиря складається з Георгіївського собору, Михайлівської церкви, дзвіниці, Спасо-Преображенської церкви, каплиці, братського корпусу, будинку настоятеля і некрополя. Центром усього ансамблю є Георгіївська церква, яку найчастіше називають собором за її домінуючу роль у композиції монастиря.
55. Преображенська церква у Великих Сорочинцях
Спасо-Преображенська церква — один із найкращих
зразків церковної архітектури Лівобережної України стилю
українського бароко початку XVIII століття. Знаходиться у с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний № 594.
Церква відзначається багатством декоративного оформлення фасадів у стилі українського бароко. Центральна дільниця храму увінчана багатозаломною банею на 12-гранному світловому барабані. В інтер'єрі панує унікальний дерев'яний 5-ярусний різьблений іконостас, утворений трьома іконостасами. На
стіні бабинця — герб гетьмана Данила Апостола.
Домашня робота
Переписати в зошити основні характеристики пам"яток. Вивчити їх на пам"ять. .
Доброго дня діти ! Сьогодні 13 квітня . Сьогодні ми будемо вивчати памятки архітектури та образотворчого мистецтва під номерами 56-59.
56. Ратуша в Бучачі. 1751
56.Бу́чацька ра́туша — унікальна пам'ятка архітектури середини XVIII століття в м. Бучачі Тернопільської області. Зведена 1750 (1751, або близько 1743—1758) р., за іншими даними — час невідомий) у стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Йоан Георгій Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький. Легенда оповідає про те, що фундатор ратуші хотів, щоб вона була вищою від львівської Вежі Корнякта.[джерело?] Після 1920 р. будівлю віддали під житло та крамниці. 1982—1992 рр. у ній діяли районний історико-краєзнавчий музей і дитяча художня школа. Перебуває на реставрації з середини 2000-х років.
57. Палац Кирила Розумовського в Батурині.
1799-1803.
З 1794 р. Кирило Розумовський постійно проживає в Батурині. Саме тоді він і замислює будівництво грандіозного палацово-паркового ансамблю.
Палац гетьмана Кирила Розумовського — видатна пам’ятка доби класицизму. В Україні це єдина архітектурна споруда, зведена геніальним архітектором Чарльзом Камероном. Упродовж 1799—1803 рр. тут тривали масштабні будівельні роботи. Усе змінилося після смерті гетьмана Кирила Розумовського в січні 1803 р. Оздоблювальні роботи було припинено, а палац залишився без належного догляду. У 1824 році пожежа знищила майже всі інтер’єри споруди.
58. Собор святого Юра у Львові. 1746-1762
Архикатедра́льний собо́р свято́го Ю́ра (давніше катедральна церква святого Юра) у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.
Розташований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 метр.
З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади (1772).
59. Покровська церква в Києві. 1766
Церква Покрови Пресвятої Богородиці[1] — чинна мурована церква в Києві на Подолі, пам'ятка архітектури XVIII століття. Парафія Покрови Пресвятої Богородиці м. Києва належить до Київської єпархії Православної церкви України.
Збудована у 1685 році на місці вірменської церкви Різдва Богородиці, яка згоріла у 1651 році, грецьким купцем Миколою Тарнавіотом. Впродовж 1766-1772 років на її місці Іван Григорович-Барський спорудив сучасну будівлю — двоповерхову муровану церкву у вигляді тріконха, увінчаного трьома куполами. У 1811 року сталася пожежа, після якої було змінено форма куполів, був також втрачений ліплений декор фасадів. У 1824 році із заходу прибудували теплу церкву святого Івана Воїна.
Дзвіниця, що стоїть окремо, збудована у 1798-1799 роках. Її другий поверх, спочатку дерев'яний, згорів у 1811 році, в 1831 році був зроблений мурованим.
У 1920-х роках церква належала прихильникам Істинно-православна церква. На початку 1930-х років церкву було закрито радянською владою. У 1941 році, під час німецької окупації, богослужіння у церкві відновили.
Церква була відреставрована у 1953-1954 роках. 1958 року церкву знову знову закрили. У 1971 році була відреставрована дзвіниця.
15 квітня 1990 року в церкві провели Великодню службу священнослужителі УАПЦ.
У 1991 році церква була передана УАПЦ, і фактично стала катедральним собором. У церкві проводили богослужіння патріархи Мстислав (Скрипник) та Володимир (Романюк).
Домашня робота
Переписати в зошити основні характеристики пам"яток. Вивчити їх на пам"ять.