Сучасне телебачення

Нині перевагу отримують не інформаційні, як раніше, а розважальні телепрограми, які заповнили ефір. Сучасне телебачення орієнтується на виробництво різноманітних розважальних телешоу, а саме: дискусії та дебати, ігри та лотереї, змагання та конкурси тощо. Вельми популярними стали ток-шоу — екранна форма розмовної журналістики, яка поєднує ознаки інтерв’ю, дискусії, діалогу. Наток-шоу до студії запрошують цікавих людей, компетентних експертів, інколи до розмови долучаються глядачі, що створює атмосферу публічності, підвищує емоційність передачі.

Різновидами ток-шоу є телеміст — двосторонній діалог різних аудиторій або експертів з різних міст за допомогою супутникового зв’язку, а також теледебати, особливо популярні під час виборів. Драматургія ток-шоу вибудовується з послідовності запитань, які спочатку визначають інтригу, а потім розгортають сюжет програми.

У реаліті-шоу на екрані транслюють все з реального життя. Завдяки інтерактивним засобам (телефонам, смс-повідомленням, Інтернету тощо) глядач відчуває себе причетним до екранного дійства, може впливати на перебіг подій, висловлювати свої думки, втручатись у процес вибору переможців, брати особисту участь у проекті в тій чи тій ролі. Насправді, такі можливості найчастіше є ілюзорними, але шоу-технології презентують їх як надреальні, і тому людині все складніше виокремити реальне життя від вигаданих подій, в які примушує повірити саме телебачення.

Одним зі зразків реаліті-шоу є талант-шоу. Це телепроект (цикл передач), в якому частково в запису, частково — у прямому ефірі відбувається змагання учасників-конкурсантів, які демонструють свої таланти.

На українському телебаченні талант-шоу представлені проектами «Україна має талант», «Х-фактор», «Голос країни», «Танцюють всі», «Фабрика зірок» та ін. Вони є аналогами популярних у світі талант-шоу. Ці розважальні шоу впливають, щонайперше, на емоції глядачів завдяки своїм специфічним засобам: гучні фрази ведучих, бурхливі оплески та вигуки публіки у студії, яскраві кольори та світлові ефекти, часте повторення однакових сюжетів та заставок, дотримання стабільного іміджу осіб журі, довгі інтригуючі паузи та обов’язкова реклама перед оголошенням важливої інформації.

ФАКТ

У серпні 1981 року в США почала своє мовлення перша у світі телестанція MTV, ідейно-творчою концепцією якої стала безперервна подача в ефір музичних відеокліпів. У 1984 році на каналі з’явився перший хіт-парад, і з того самого року почали проводитися щорічні церемонії нагородження за створення музичних відеокліпів MTV Video Music Awords. Нагороди вручають у різних номінаціях: найкраще відео року, чоловічий та жіночий кліпи, дебютант, танцювальний кліп з піснею, альтернативний кліп, хореографія, режисура, спецефекти, монтаж тощо.

Телебачення дедалі інтенсивніше розширює видовищну практику та пропонує глядачам продукцію, у якій над інформаційністю та публіцистичністю домінує розважальність. Якщо раніше «обличчям» будь-якого телеканалу вважали інформаційні випуски, новини, то сьогодні перевагу отримують розважальні телепрограми. Саме вони становлять основу сучасного ефірного мовлення.

Нині телебачення орієнтується на виробництво розважальних передач. З-поміж їх великої кількості можна виділити телешоу - різноманітні форми, що розгортаються у студії, у символічному просторі й часі. Це, здебільшого, дискусійні телепередачі, дебати, ігри та лотереї, змагання й конкурси тощо. Сьогодні досить популярними є ток-шоу - екранна форма розмовної журналістики, що поєднує ознаки інтерв’ю, дискусії, які концентруються довкола особи ведучого (ведучої). Саме він (вона) забезпечує напрям діалогу в студії. На ток-шоу в студію запрошують гостей (героїв) - людей, цікавих своїми вчинками, думками, способом життя. Обов’язковою є присутність у студії «внутрішніх глядачів» та компетентних експертів. Глядачі не завжди долучаються до розмови, іноді їхня участь обмежується оплесками або фіксацією власної думки технічними засобами - усе це додає атмосферу публічності і, за задумом організаторів, повинне створити в телеглядачів емоційну напругу.

Першим різновидом ток-шоу були телемости - двосторонній діалог різних аудиторій або експертів з різних міст за допомогою техніки супутнико-вого зв’язку. Телемости й нині використовують у ток-шоу для розширення географії спілкування. Під час передвиборчих кампаній увага медійників спрямовується на організації видовищних теледебатів (різновид ток-шоу), які дають змогу модераторові (ведучому) й учасникам дискусії впливати на поведінку електорату й корегувати її.

Отже, телебачення — це розмаїття каналів, телепрограм і телепередач, які створюють за особливими законами екранних мистецтв. Своїми специфічними художніми засобами воно впливає на наші думки і почуття, сприяє формуванню життєвих, зокрема і мистецьких орієнтацій.